До теперішнього часу описано понад 2 млн видів тварин, 0,5 млн видів рослин, близько 100 тис. видів грибів. Для збереження інформації про таку величезну різноманітність живі організми класифікують (систематизують)  –  об’єднують у групи, керуючись певними критеріями. Цим займається систематика  –  наука, яка вивчає і описує живі організми, а також встановлює споріднені зв’язки між ними. Розрізняють штучну і природну системи. Основне завдання сучасної систематики  –  збудувати природну систему, тобто об’єднати філогенетично споріднені групи організмів на підставі даних палеозоології, генетики, біохімії та інших наук. Таким чином, основний критерій природної системи  –  еволюційна спорідненість особин, а не подібність їх зовнішніх ознак (як у штучній).

Еволюція (від лат. еволютіо - розгортання) - це процес необоротних змін у будові та функціях живих організмів протягом їхнього історичного розвитку. її наслідком є пристосованість організмів до умов середовища життя. Загальні закономірності, фактори, механізми і наслідки еволюції живої матерії вивчає розділ біології - еволюційне вчення.

Важливість охорони біологічного різноманіття підкреслює і ратифікована урядами різних країн "Конвенція про охорону біологічного різноманіття" (1997 р)

До складу біосфери входять живі і неживі компоненти.

Жива речовина, за В. І. Вернадським, –  сукупність усіх живих організмів планети на даний момент існування.

Екосистема (біогеоценоз)  –  природна одиниця, яка складається з низки живих та неживих компонентів. У результаті їхньої взаємодії створюється стабільна система, у якій постійно відбувається колообіг речовин.

Вид  –  сукупність особин, подібних між собою за будовою, функціями, місцем у біогеоценозі (екологічна ніша), що заселяють певну частину біосфери (ареал), вільно схрещуються між собою в природі, дають плідних нащадків і не гібридизуються з іншими видами.

По відношенню до будь-якого чинника середовища вид має діапазон стійкості (толерантності). Якщо інтенсивність якого-небудь чинника виходить за межі толерантності, особини виду гинуть. Біологічним оптимумом називають такі умови, до яких особини виду виявляються найбільш пристосованими. Так, більшість бактерій здатна виживати в діапазоні температур від +50 до -50 ^ºC (діапазон стійкості), але оптимальною для них є температура 25 – 37 °С (оптимум). За температури 60 ⁰C більшість бактерій гине – інтенсивність чинника виходить за межі толерантності. Але для деяких мікроорганізмів біологічний оптимум складає 80 – 90 ºC₁ за температури нижчої за 50 ºС вони гинуть.

Екологія – галузь знань, що вивчає взаємозв'язок організмів та їх груп з навколишнім середовищем. Термін «екологія» запропонував німецький природодослідник Е. Геккель у 1866 р. для визначення «загальної науки про зв'язок організмів із оточуючим середовищем». Як самостійна наука екологія відокремилась з початку ХХ ст.

Селекція  –  наука, що досліджує виведення нових та вдосконалення існуючих сортів культурних рослин, порід тварин і штамів мікроорганізмів, що відповідають потребам людини і суспільства.

Спадковість  –  здатність організмів передавати наступному поколінню свої ознаки і властивості, тобто здатність відтворювати собі подібних.