Стилі мовлення (розмовний, науковий, художній, офіційно – діловий, публіцистичний, конфесійний), їх основні ознаки, функції.
Стилістика — розділ мовознавства, який вивчає виражальні засоби мови та якості мовлення, функціонування і використання мови.
Стиль — це різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматики, фонетики).
Мовний стиль — це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і цілеспрямованістю висловлювання.
У сучасній українській літературній мові нині виокремлюють такі функціональні стилі: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, розмовний (стиль побутового мовлення), конфесійний, епістолярний.
Стилі мовлення
|
Стиль
|
Ознаки
|
Функції
|
|
Розмовний
|
вільність, спонтанність, непідготовленість, емоційність, експресивність, використання несловесних засобів (міміки, жестів)
|
інформування та контактування
мовців
|
|
Науковий
|
точність, логічність, інформативна насиченість, об'єктивність викладу, відсутність образності
|
пізнання та інформування
мовців
|
|
Художній
|
вияв індивідуальності автора, образність, багатозначність, метафоричність
|
вираження почуттів мовців
|
|
Офіційно-діловий
|
логічність, стандартизованість, однозначність, точність, відсутність емоційності
|
інформування та волевиявлення
мовців
|
|
Публіцистичний
|
логічність, точність, ясність викладу, образність, експресивність
|
інформування та вплив на слухачів (читачів)
|
|
Конфесійний
|
піднесеність, урочистість, символізм, експресивність, емоційність
|
спілкування вірян, мова церкви
|
|
