Види мовленнєвої діяльності; адресант і адресат мовлення; монологічне й діалогічне мовлення; усне й писемне мовлення; основні правила спілкування.

Мовленнєва діяльність виявляється в таких видах: говоріння, слухання, читання, письмо.

Мовлення може бути усним і писемним, монологічним (говорить чи пише одна особа) або діалогічним (говорять чи пишуть дві особи або більше).

Мовець, який говорить або пише, — адресант; той, хто сприймає (слухає, читає), — адресат мовлення.

Усне мовлення володіє більшим арсеналом засобів передачі думок і почуттів. У писемному мовленні ясності і виразності правильно дібраних мовних елементів сприяють характерні для даної форми мовлення додаткові засоби.

В усному мовленні добір засобів повинен відповідати вимогам стилю. У писемному мовленні добір засобів повинен відповідати не тільки літературній нормі, а й вимогам стилю, до якого належить текст.

Слово в усному мовленні майже завжди супроводжується інтонацією, мімікою, жестами. Вони є засобом для усного мовлення. Важливим засобом для написаного є розділові знаки, без яких інколи зрозуміти правильно написане просто неможливо. А. Чехов писав, що знаки служать нотами під час читання написаного.

В усному мовленні вживаються здебільшого неповні речення. Характерною ознакою писемно-го мовлення є повні і закінчені речення, які розміщені у логічній послідовності.

В усному мовленні використову-ються частіше речення прості. У писемному мовленні більшість ре-чень – складні. Прості ж речення, як правило, поширені і ускладнені.

Усне мовлення розраховане на слухача, що знаходиться перед очима оратора. Писемне мовлення розраховане на читача (слухача).

Порядок слів у реченні вільний, зустрічаються повторення окремих слів, словосполучень, частин речень, неповні речення, вставні слова тощо. Порядок слів часто прямий, повто-рення слів автори намагаються уникати.

Зіставлення двох форм мовлення дає підстави стверджувати, що писемне мовлення значно складніше від усного.

Людина, яка хоче успішно використовувати мову, повинна пам'ятати, що  мовлення має бути змістовним, логічно послідовним, багатим, точним, виразним, доречним, правильним.

Поради для тих, хто хоче бути гарним співрозмовником

1. Умійте зацікавлено й уважно вислухати іншого.

2. Під час бесіди дивіться в очі співрозмовникові.

3. Слухайте, не перебиваючи співрозмовника.

4. Не будьте нав'язливими.

5. Говоріть про те, що може бути цікавим і корисним для тих, хто вас слухає.