Солі — складні речовини, які складаються з йонів металічних елементів та кислотних залишків.
Йони металічних елементів та кислотних залишків зв’язані один з одним відповідно до їхніх валентностей.
Назви солей складаються із двох слів: перше слово — назва металічного елемента (у називному відмінку), друге — назва кислотного залишку. Наприклад, цинк сульфід, натрій нітрат.
Кислоти — це складні речовини, які складаються з атомів Гідрогену, що можуть заміщатися атомами металічних елементів, та кислотних залишків.
Згідно із теорією кислот та основ Арреніуса, кислотам можна дати інше визначення, а саме: кислоти — це складні речовини, які у водних розчинах піддаються електролітичній дисоціації з утворенням йонів Гідрогену.
Основи— це складні речовини, які складаються з атома металічного елемента та однієї або кількох гідроксигруп.
З точки зору теорії кислот та основ Арреніуса основам можна дати таке визначення: основи — це складні речовини, які у водних розчинах дисоціюють з утворенням гідроксид-іонів OH
Оксиди— це складні речовини, що складаються з атомів двох хімічних елементів, один з яких Оксиген.Символ елемента Оксигену завжди записують на другому місці. Назви оксидів складаються з двох слів: перше — назва хімічного елемента, який утворює оксид, у називному відмінку, а друге — слово «оксид». Якщо елемент виявляє постійну валентність, то в назві оксиду його валентність не вказують:
Речовин в індивідуальному стані в природі практично не існує. Вони змішані одна з одною й утворюють суміші та розчини. Сумішами є морська й газована вода, молоко й сік, граніт і сталь.
Уявлення про суміші й чисті речовини мали ще давньогрецькі вчені. Згідно із цими уявленнями, чиста речовина складається із часток одного виду, а суміші складаються з різних частинок. Отже, чиста речовина складається з однакових молекул, а суміші — з різних.
Навіть ті речовини, які називають чистими, містять сторонні частинки інших речовин —домішки.
Хімічний зв’язок— це взаємодія атомів, здійснювана шляхом обміну електронами або їхнім переходом від одного атома до іншого.
Хімічний зв’язок, що виникає внаслідок утворення спільних електронних пар, називають ковалентним.
У найпростішому з відомих атомів — атомі Гідрогену — на зовнішньому електронному рівні перебуває один електрон: при зображенні утворення хімічного зв’язку заведено позначати електрони зовнішнього енергетичного рівня (валентні електрони) крапкою або хрестиком: .Н
Атом складається з позитивно зарядженого ядра і негативно заряджених електронів.
Ядро атома складається із частинок двох видів — протонів і нейтронів. Протони — це позитивно заряджені частинки із зарядом +1, а нейтрони не мають заряду. Виходить, що весь позитивний заряд ядра створюється протонами. Їхнє загальне число дорівнює заряду ядра. Маси протона й нейтрона приблизно дорівнюють 1 а. о. м. Будь-який атом електронейтральний, тобто число протонів із зарядом +1 завжди дорівнює числу електронів із зарядом -1.
Властивості хімічних елементів, а також утворених ними речовин перебувають у періодичній залежності від зарядів їхніх атомних ядер.
Спираючись на періодичний закон, Д. І. Менделєєв побудував класифікацію хімічних елементів, яку називають Періодичною системою. Зазвичай її подають у вигляді таблиці. Якщо записати символи елементів кожного періоду в окремий рядок так, щоб природні родини (лужні метали, галогени, інертні гази) утворювали вертикальні стовпчики, то одержимо довгоперіодний варіант періодичної таблиці. Д. І. Менделєєв частіше використовував більш компактну коротку форму періодичної таблиці. У ній великі періоди розбиті на два ряди, у кожному з яких вища валентність елементів послідовно зростає від I до VIII. Усього відомо сім періодів: три малих і чотири великих.
Останній, сьомий період, не завершений — на сьогодні відкриті ще не всі елементи, які до нього входять.
