Тема 1. Фонетика як розділ мовознавчої науки. Голосні звуки. Приголосні тверді й м’які, дзвінкі й глухі. Алфавіт.
Фонетика (від гр. phone - звук) - розділ науки про мову, який вивчає звуки мови.
Основним об'єктом вивчення фонетики є звуки - найменші одиниці мовного потоку, з яких в мові складаються слова.
За способом творення звуки поділяються на голосні та приголосні. Голосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становитьголос.
Поділ голосних на групи за положенням язика має два критерії: підняття (рух угору-вниз) та ряд (рух уперед-назад). Рядів є всього три: передній, середній та задній. В українській мові фонем середнього ряду немає. До переднього ряду належать [і],[и],[е], а заднього, відповідно, - [а],[о],[у].
Розрізняють також три види підняття язика: низьке, середнє, високе. Голосні звуки [і],[у] творяться за допомогою високого підняття, [и] дещо зниженого, порівняно з попередніми, але вищим за середнє підняття, до якого належать фонеми [е] та [о], тому підняття [и] класифікують як високо-середнє. Низьке підняття має [а].
Класифікація голосних
|
Ряди
Підняття
|
Передній
|
Задній
|
|
Високе
|
[і], [и] — неогублені (нелабіалізовані)
|
[у] — огублений (лабіалізований)
|
|
Середнє
|
[е] — неогублений (нелабіалізований)
|
[о] — огублений (лабіалізований)
|
|
Низьке
|
[а]
|
[а] — неогублений (нелабіалізований)
|
Приголосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить шум з більшою чи меншою частиною голосу або тільки шум. Приголосні звуки можуть бути:
|
Приголосні
|
|
1.
|
сонорні
шумні (дзвінкі і глухі)
|
|
2.
|
губні, язикові та глоткові
|
|
3.
|
тверді і м'які
|
|
4.
|
свистячі, шиплячі та носові приголосні
|
В основі поділу приголосних на шумні і сонорні, дзвінкі і глухі лежить участь голосу і шуму при їх творенні.
Сонорні і шумні приголосні
Сонорні приголосні
Сонорні приголосні (від лат. sonorus - звучний) - це приголосні, при творенні яких голос переважає над шумом. Цих звуків в українській мовідев'ять:
|
Cонорні приголосні
|
[в], [й], [м], [н], [н' ], [л], [л'], [р], [р ]
|
Легко запам'ятати сонорні за допомогою вислову: «Ми винили рій».
Шумні приголосні
Шумні приголосні, в залежності від того, у якому стані перебувають голосові зв’язки в момент творення, поділяються на дзвінкі і глухі.
Дзвінкі і глухі приголосні
Якщо голосові зв’язки більш напружені, тоді творяться дзвінкі шумні приголосні звуки.
При розслаблених голосових зв’язках творяться глухі шумні звуки.
|
|
Шумні приголосні
|
|
Дзвінкі приголосні
|
[б], [д], [д'], [ґ ], [ж], [з], [з'], [г], [дж], [дз], [дз']
|
|
Глухі приголосні
|
[п], [т], [т' ], [к], [ш], [с], [с' ], [х], [ч], [ц], [ц' ]
|
Акустичні пари
Дзвінкі та глухі приголосні утворюють так звані акустичні пари (дзвінкий звук - глухий):
|
Акустичні пари
|
|
[б]-[п], [д]-[т], [д' ]-[т' ], [ґ]-[к], [ж]-[ш], [з]-[с],
[з']-[с' ], [г]-[х], [дж]-[ч], [дз]-[ц], [дз' ]-[ц'].
|
Глухі приголосні можна легко запам'ятати за допомогою вислову: «Хоч фокус – це шепіт»
Глухий звук [ф] в українській мові співвідносного дзвінкого звуку не має.
Дзвінкі приголосні у кінці слова та в кінці складу вимовляються дзвінко.
Усі сонорні приголосні звуки належать до дзвінких і не мають парних глухих.
Губні, язикові та глоткові приголосні
За активним мовним органом приголосні поділяються на губні, язикові та глоткові:
|
Губні приголосні
|
[б], [п], [в], [м], [ф]
|
|
Язикові приголосні
|
[д], [д'], [т], [т' ], [з], [з' ], [с], [с' ], [дж], [дж], [ц], [ц' ], [р],
[р' ], [л], [л'], [н], [н' ], [ж], [ч], [ш], [дж],[ґ], [й]
|
|
Глоткова приголосна
|
[г]
|
Тверді і м'які приголосні
За ознакою твердості чи м'якості приголосні розмежовуються на тверді і м'які:
|
Тверді приголосні
|
[б], [п], [д], [т], [ґ ], [к], [ф], [ж], [ш], [з], [с], [г], [х], [дж], [ч], [дз], [ц], [в], [м], [н], [л], [р]
|
|
М’які приголосні
|
[д' ], [т' ], [з' ], [с' ], [дз' ], [ц' ], [й], [л'],[н' ], [р ]
|
Окремі приголосні за ознакою "м’якість - твердість” утворюють пари:
|
Тверді - м'які приголосні
|
|
[д]-[д' ], [т]-[т' ], [з]-[з' ], [с]-[с' ], [дз]-[дз'],
[ц]-[ц' ], [н]-[н' ], [л]-[л' ], [р]-[р' ]
|
Запам'ятати м'які приголосні легко за допомогою вислову: «Де ти з'ї[йі]си ці лини, дз, р».
[й] – завжди м’який.
Свистячі, шиплячі та носові приголосні
Враховуючи слухове сприйняття, пригололосні діляться також на свистячі і шиплячі.
Зовсім невелику групу складають носові приголосні, у творенні яких бере участь носова порожнина.
|
Свистячі приголосні
|
[з], [з' ], [с], [с' ], [ц], [ц' ], [дз] [дз' ]
|
|
Шиплячі приголосні
|
[ж], [дж], [ч], [ш]
|
|
Носові приголосні
|
[м], [н], [н' ]
|
Для передачі звуків української мови на письмі використовують особливі знаки — літери. Сукупність літер мови, розташованих у певному усталеному порядку, називають алфавітом. Слово «алфавіт» належить грецькій мові,— це фактично перелік перших літер грецького алфавіту, «альфи» і «бети» (віти). Українським варіантом цієї назви є «абетка».
В українській абетці для передачі на письмі звуків існує 33 літери, два типи накреслення: велика літера й мала літера. Голосні звуки позначаються а, о, у, и, є, і, а також є, ю, я, ї, які передають використані 10 літер на позначення голосних.
На позначення приголосних звуків уживаються 22 літери (2 африкати дз, дж). Кожна літера має свою назву. Наприклад: в — ве, м — ем, ф — еф.
|
Аа
|
Бб
|
Вв
|
Гг
|
Ґґ
|
Дд
|
|
а
|
бе
|
ве
|
ге
|
ґе
|
де
|
|
Ее
|
Єє
|
Жж
|
Зз
|
Ии
|
Іі
|
|
е
|
йе
|
же
|
зе
|
и
|
і
|
|
Її
|
Йй
|
Кк
|
Лл
|
Мм
|
Нн
|
|
йі
|
йот
|
ка
|
ел
|
ем
|
ен
|
|
Оо
|
Пп
|
Рр
|
Сс
|
Тт
|
Уу
|
|
о
|
пе
|
ер
|
ес
|
те
|
у
|
|
Фф
|
Хх
|
Цц
|
Чч
|
Шш
|
Щщ
|
|
еф
|
ха
|
це
|
че
|
ша
|
ща
|
|
Ьь
|
Юю
|
Яя
|
|
|
|
|
знак м'якшення
|
йу
|
йа
|
|
|
|
Літера ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських словах, так і в давнозапозичених і зукраїнізованих: аґрус, ґава, ґазда, ґандж, ґанок, ґатунок, ґвалт, ґвалтувати, ґеґати, ґедзь, ґелґотати, ґерґотати, ґерґотіти, ґиґнути, ґирлиґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґоґель-моґель, ґрасувати, ґрати іменник), ґратчастий, ґречний, ґринджоли, ґрунт, ґудзик, ґуля, джиґун, дзиґа, дзиґликтощо та похідні від них, а також у прізвищах Ґалаґан, Ґудзь і под.
|
