Займенник — це самостійна повнозначна змінна частина мови, яка об'єднує слова, що вказують на предмети, ознаки, кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? Є різна тиша — тишина, у кожної— свій звук і колір (А. Демиденко). Думи мої молодії—Понурії діти І ви мене покинули!..(Т. Шевченко).

Числівником називається частина мови, яка означає кількість предметів або їх порядок під час підрахунку й відповідає на питання скільки? котрий?

Прикметник — повнозначна (самостійна) частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?

Морфологія (від грец. morphe —форма і logos — слово, вчення) — розділ граматики, у якому вивчаються граматичні властивості (словозміна, словотворення, формотворення) слів, а також групування їх за частинами мови.

Словотворення — процес творення похідних слів з новим лексичним значенням за допомоги словотворчих засобів: вода, водний, водяний.

Формотворення — творення граматичних форм слова: високий — вищий — найвищий; вітати — привітати.

Словозміна — творення форм слів за допомоги флексій (закінчення): осінь — осені — осінню.

Морфемна будова слова — це єдність розташованих у закономірній логічній послідовності взаємопов'язаних значущих частин слова (морфем).

Фразеологія (від грецького phrasis - вираження, logos - вчення) — розділ мовознавства, який вивчає лексичне значення, походження і вживання фразеологізмів.

Лексика української мови за походженням.Власне українська лексика. Лексичні запозичення з інших мов. Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна лексика. Терміни. Застарілі й нові слова

Лексичне значення слова — це те, що слово безпосередньо означає; відображення в ньому будь-якого явища дійсності (предмета, якості, дії, стану).

Фонетика (від гр. phone - звук) - розділ науки про мову, який вивчає звуки мови.